Життя після вогню

Лісовідновлення згарищ.

Інтенсивність лісових пожеж, яка обумовлена кліматичними змінами та антропогенним чинником, за кількістю і площею в Україні зростає. Відповідно збільшується і частка згарищ у лісокультурному фонді. На основі аналізу результатів наукових досліджень та узагальнення виробничого досвіду необхідне удосконалення нормативної бази стосовно вирощування різних видів садивного матеріалу та опрацювання агротехніки і технології створення і вирощування лісових культур на згарищах.

Загальна тенденція зростання інтенсивності лісових пожеж за кількістю і площею, яка, здебільшого, обумовлена кліматичними змінами та антропогенним чинником, не залишила осторонь і Україну. Відповідно зростатиме і частка згарищ у лісокультурному фонді, на яких потрібно виростити новий ліс. Проблема з господарської площини переходить у державну і політичну.

Епохальним досягненням лісового господарства в Україні XIX століття можна вважати створення системи захисних лісів. Масово створювалися лінійні полезахисні насадження, відбувалося інтенсивне залісення меліофонду, закріплення пісків за допомогою лісу, створення захисних державних лісових смуг, лісогосподарське освоєння перелогових та староорних земель, формування зелених зон населених пунктів, промислових об’єктів тощо. Особливих масштабів захисне лісорозведення набуло на Сході та Півдні України. Слід зазначити, що найбільший у світі за площею штучний лісовий масив зараз зростає у нас, це лісові насадження на Нижньому Дніпрі (понад 70 тис. га).

Фактично всі ці роботи мали наукове обґрунтування і науковий супровід, де роль УкрНДІЛГА і його експериментальної мережі була провідною. І тільки завдяки копіткій сумісній праці науки і виробництва вдалося створити штучні лісові екосистеми, які докорінно вплинули на покращення стану довкілля, поліпшення мікрокліматичних умов на значних територіях, підвищення ефективності використання сільськогосподарських угідь, дали можливість запобігати негативним наслідкам екстремальних природних чинників та антропогенного впливу (суховії, пилові бурі, водна і вітрова ерозія ґрунтів, забруднення повітря, рекреаційне навантаження тощо). Основну частку лісових масивів було створено із використанням хвойних порід, що було обумовлено як низькою родючістю земель, переданих під залісення, так і виробничою і економічною доцільністю.

У зв’язку із соціально-економічними змінами в суспільстві, формуванням нових господарських відносин, нової нормативно-законодавчої бази, невизначеності правового статусу частини захисних лісів та невизначеності самої лісової політики в державі, призвело до скорочення наукових і господарських лісівничих програм і робіт. У результаті, науково обґрунтована нормативна база, яка б забезпечувала і регламентувала проведення господарських заходів у лісовому господарстві на сьогодні у незавершеному стані, потребує доопрацювання у відповідності до сучасних умов і гармонізації із міжнародними документами згідно із міжнародними угодами та державними зобов’язаннями України. Основна маса лісів перебуває у незадовільному господарському та санітарному стані, знижується їхня функціональна здатність, окрема частка лісів загибла внаслідок як природних чинників, так і діяльності людини.

Сьогодні найбільші збитки лісовому господарству і, як правило, довкіллю, завдають лісові пожежі та їхні наслідки, вони перевершують збитки від шкідників і хвороб разом узятих. Найбільш уразливими є хвойні насадження східних і південних областей України. За результатами аналізу даних лабораторією екології УкрНДІЛГА впродовж 2000–2017 рр. в Україні було пошкоджено і знищено лісовими пожежами 51,4 тис. га лісових насаджень, у середньому 5,7 тис. га щорічно. Цьогорічна втрата від лісових пожеж у Житомирській та Луганській областях переходить межі десятка тисяч гектарів. Найбільшу середньорічну горимість за площею (гектарів, пройдених пожежами на 1000 гектарів лісових насаджень) з 2007 по 2017 рр. в лісах ДАЛРУ відмічено у Херсонській – 12,1 га/тис. га, Луганській – 5,3 га/тис. га, Дніпропетровській – 2,7 га/тис. га, Запорізькій – 1,8 га/тис. га, Донецькій – 1,4 га/тис. га, а також у Київській області – 2,2 га/тис. га. Зазначимо, що щільність пожеж вважається дуже високою із горимістю понад 1,1 га/тис. га. В середньому горимість лісів, загалом в Україні, перебуває в межах високої – від 0,51 до 1,0 га/тис. га.

Найбільш горимі ліси – середньовікові соснові насадження. В основному, це і є лісові культури сосни, які були створені на пісках та перелогових землях. Зокрема площа лісів на староорних і перелогових землях в Україні за окремими оцінками становить 3–4 млн га.

Створення лісових культур на згарищах відбувалося і відбувається за технологією і агротехнікою лісовідновлення лісосік. У переліку основних категорій лісокультурних площ лісокультурного фонду згарища перераховуються разом із зрубами та землями, що вийшли із сільськогосподарського користування, які вимагають однакових технологій створення лісових культур. Такі ж положення виписано і в «Інструкції з проєктування, технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об’єктів». У технології і агротехніці лісовідновлення згарищ не передбачено врахування специфіки змін ґрунтових умов, нових екстремальних мікрокліматичних характеристик лісокультурних ділянок, динаміки розповсюдження трав’янистої рослинності, можливих проявів негативного впливу шкідників та хвороб лісових культур тощо. Це чинники, які окремо і в комплексі впливають на якість лісових культур і вносять корективи в агротехніку створення та вирощування насаджень на згарищах.

Вивчення особливостей умов виникнення пожеж, післяпожежного стану та розвитку насаджень, створення та вирощування лісових культур на згарищах в УкрНДІЛГА проводилося і проводиться постійно в усіх природно-кліматичних зонах, де наукові дослідження виконують працівники науково-експериментальних підрозділів мережі інституту. Після масштабних пожеж 2007 року на Нижньому Дніпрі на вирішення цих проблем було звернуто особливу увагу. Зазначені напрямки досліджень було сформовано у бюджетну тематику як у вигляді окремих тем, так і завдань ДАЛРУ.

З метою успішного створення лісових насаджень на згарищах наукові дослідження щодо екологічних умов лісокультурних ділянок, способів вирощування та інтенсифікації росту садивного матеріалу із закритою та відкритою кореневими системами, способів та методів створення лісових культур із використанням різних видів садивного матеріалу, вдосконалення агротехніки створення та вирощування культур на згарищах проводились на лісогосподарських підприємствах, де були лісові пожежі.

Садивний матеріал із закритою кореневою системою (ЗКС) вирощували у розсадниках експериментально-виробничих підрозділів підприємств дослідної мережі та на лісогосподарських підприємствах ДАЛРУ в контейнерах трьох видів, індивідуальних контейнерах із агроволокна і поліетилену та касетних контейнерах.

Під час проведення досліджень в УкрНДІЛГА перевагу надавали вирощуванню садивного матеріалу сосни звичайної і кримської в індивідуальних контейнерах із поліетилену і агроволокна. Це пов’язано з тим, що касетні контейнери містять меншу кількість субстрату та більше обмежують ріст коріння, що може негативно вплинути на приживлюваність та ріст культур, особливо в посушливих умовах Степу.

Впродовж 2007–2014 рр. з метою вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою було закладено низку дослідів із різним складом субстрату для наповнення контейнерів, визначено оптимальні розміри контейнерів із агроволокна для хвойних порід та дуба звичайного. Було опрацьовано методичні підходи та закладено серію дослідів із інтенсифікації вирощування садивного матеріалу із ЗКС і відкритою кореневою системою (ВКС) із використанням вологонакопичувачів, мінеральних, органічних і комбінованих добрив, стимуляторів росту, гумінових, мікробних та мікоризних препаратів у розсадниках дослідної мережі й державних підприємствах ДАЛРУ в умовах відкритого та закритого ґрунту згідно із господарськими угодами.

У Східному Поліссі на згарищі в 48 кв. Косачівського лісництва ДП «Остерське ЛГ» Чернігівського ОУЛМГ у 2012 році закладено дослідні лісові культури із використанням вологонакопичувачів «Люксорб» та «Корпансил», які сприяли підвищенню приживлюваності культур відповідно до 92,7% і 94,2% у порівнянні з контро­лем – 73,2%.

Із вирощеного садивного матеріалу із ВКС та ЗКС закладено серію стаціонарних дослідів у Північному степу на згарищі ДП «Куп’янське ЛГ» Харківського ОУЛМГ після верхової пожежі штучного 40-річного соснового деревостану влітку 2010 р. Площа згарища становила 46 га, тип лісорослинних умов – А2. Досліди зі створення культур сосни звичайної закладали навесні 2011 та 2012 років, тобто на перший та другий рік після пожежі. Садивний матеріал із ВКС перед садінням обробляли у «бовтанці» із використанням органічних, мінеральних, органомінеральних добрив, мікробних препаратів та міцелію мікоризних грибів.

У Південному степу науковцями Степового філіалу та Інституту із працівниками лісогосподарських підприємств закладено дослідно-виробничі культури з використанням різних видів садивного матеріалу сосни звичайної та кримської, різними способами обробітку ґрунту та підготовки садивного матеріалу для садіння.

Сумісні роботи науковців та виробництва з використання садивного матеріалу із ЗКС і ВКС з метою залісення згарищ почали проводитися з 2007 р. у ДП «Голопристанське ЛМГ», ДП «Збур’ївське ЛМГ», ДП «Цюрупинське ЛМГ», ДП «Великокопанівське ЛМГ» та ДП «СФ УкрНДІЛГА».

Одними з перших культур, створених садивним матеріалом із ЗКС, є культури сосни кримської, посаджені восени 2008 р. та навесні 2009 р. у 55 кв. Цюрупинського лісництва, ДП «Цюрупинське ЛМГ». У 5-річному віці збережуваність сосни кримської в культурах, створених садивним матеріалом із ЗКС, становила 97% (рис. 1), а з ВКС – 61,1%.

Рис. 1. Висока збережуваність 5-річних культур сосни кримської із ЗКС

Середні прирости у висоту сосни із ЗКС 5 року вирощування на 41% є більшими порівняно з культурами, створеними із ВКС – 25,9 см та 15,3 см відповідно. Біометричні показники середніх моделей екземплярів сосни кримської із ЗКС значно перевищували аналогічні значення у деревець із ВКС: за діаметром кореневої шийки у понад 2 рази – 3,6 см проти 1,5 см; за сухою масою коріння – у понад 5 разів – 265,4 г проти 55,5 г.

З метою механізації садіння сіянців сосни звичайної та кримської із ЗКС у ДП «Збур’ївське ЛМГ» було модернізовано садильну машину «Чашкіна» шляхом нарощування, укріплення та розширення лемешів садильного плуга та збільшення відстані між катками (рис. 2, 3).

Рис. 2. Розширені лемеші садильного плуга

Рис. 3. Катки садильної машини

Механізоване садіння сіянців сосни із ЗКС у 23 кв. Геройського лісництва ДП «Збур’ївське ЛМГ» у контейнерах із агроволокна не поступалося за якістю ручному садінню під лопату (рис. 4, 5).

Рис. 4. Сосна звичайна, посаджена механізованим способом

Рис. 5. Посаджений сіянець сосни із ЗКС

Комплексні дослідно-виробничі культури сосни звичайної та кримської було закладено у 2013–2014 роках на згарищі 2012 року в 24 вид. 7 кв. Виноградівського лісництва ДП «Великокопанівське ЛМГ». Загальна кількість варіантів – 52.

Варіанти відрізнялися між собою за:

а) Способом обробітку ґрунту:

 ПКЛ-70 з глибоким розпушуванням ґрунту (спочатку ПКЛ-70, потім РН-60);

 ПКЛ-70 без глибокого розпушування ґрунту;

 садильна машина з одночасним розпушуванням ґрунту та глибоким щілюванням ґрунту;

 без обробітку ґрунту (тільки маркування лінії для садіння).

б) Використанням гумінових препаратів:

 Контроль;
 Гумісол;
 Гумат;
 Гуміпас.

в) Способом садіння:

 під меч Колесова;
 садильною машиною;

д) Деревною породою:

 сосна кримська;
 сосна звичайна.

Перед створенням культур було проведено детальне обстеження ґрунтів ділянки з метою визначення впливу пожежі на його агрохімічні властивості, твердість, температурні характеристики та вологість на різній глибині.

З метою оцінювання особливостей дослідних лісових культур з врахуванням варіантів досліду була апробована методика фрагментарного обліку приживлюваності, росту та розвитку культур. Це дає можливість отримати цифрові (табличні дані) і картографічні матеріали просторового розподілу приживлюваності по площі та визначити вплив агротехнічних заходів та методів інтенсифікації створення на ріст та розвиток лісових культур (рис. 6–8).

Кращими варіантами за приживлюваністю та ростом є варіанти із глибоким рихленням ґрунту та застосуванням гумінових препаратів (рис. 9).

Подальшими дослідженнями науковцями Степового філіалу визначено ступінь впливу різних чинників на загибель культур.

1. Загинули від нестачі вологи (зокрема, невідомі причини загибелі) – 55%;

2. Вплив хвороб та ентомошкідників – 21%;

3. Конкуруюча дія кореневих систем бур`янистої рослинності – 15%;

4. Антропогенний чинник – 8%;

5. Вплив дикої копитної фауни (пошкодження стовбурців) – 1%.

З метою вдосконалення чинної і розробки нової нормативної документації щодо залісення згарищ, необхідне проведення подальших досліджень та узагальнення досвіду науки та виробництва, зокрема, виділення і класифікація згарищ як окремої категорії лісокультурних площ стосовно подальшого опрацювання агротехніки та технології їхнього залісення та вирощування лісових культур.

Петро ТАРНОПІЛЬСЬКИЙ,
лабораторія лісових культур
та агролісомеліорації УкрНДІЛГА
Ігор ТИМОЩУК,
ДП «СФ УкрНДІЛГА»,
Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *