Нові незручні факти
Сказати «розділяємо» – легко. А от зробити. Та ще й не нашкодити при цьому. Рішення уряду про розділення Мінекоенерго і відновлення Мінприроди як окремого міністерства викликає гору запитань та гострих критичних зауважень.
Хвиля радощів екологістів щодо можливості таки повернути профільне природоохоронне відомство до життя потихеньку спадає, і на березі залишаються незручні факти.
Дірка від бублика
Отже, що ми маємо. На зараз є тільки рішення КМУ про відновлення Мінприроди, але немає:
- міністра;
- коду ЄДРПОУ – Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (це унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Він є обов’язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документів суб’єкта господарювання і зазначається на його печатках. У всіх документах — адміністративних, фінансових чи інших, де фігурує підприємство (організація);
- юридичної адреси;
- положення;
- структури;
- штатного розпису;
- бюджету;
- майна (навіть приміщення);
- державного секретаря;
- працівників.
фото Олега Листопада
Досвідчені бюрократи (у даному разі «бюрократи» – це комплімент, бо це у радянській системі бюрократи були синонімом шкідників, а на Заході це ті, хто добре знає і дотримується правил та законів) нагадують, що фінансування всіх агенцій, які мають увійти у це міністерство зупиняється, навіть нарахування зарплат працівникам.
Не визначено також, кому дістануться спецфонди Мінекоенерго. Певно, їх не будуть передавати у новостворене міністерство, а там і програми по довкіллю, і кіотські гроші, точніше, придбане майно за них. Скоріше за усе, вони підуть у бездонні шахти, себто у бездонну програму підтримки вугільної галузі. Нагадаю принагідно, що глибина наших шахт – десь кілометр. Тому про якусь рентабельність не йдеться вже дуже давно. Для чого робити покійнику штучне дихання – це питайте в уряду і монобільшості у парламенті, які розробили і ухвалили останні зміни до Держбюджету.
Дотримання режиму прибережних захисних смуг – одне із завдань, яке треба вирішити новому міністру екології
Тож недарма голова Комітету з екологічної політики Олег Бондаренко різко і критично оцінив рішення уряду перетворити Мінекоенерго у Міненерго, а Мінприроди створювати фактично з нуля. І недарма заступник голови цього комітету Олександр Маріковський пообіцяв зробити усе можливе і неможливе, щоб екоміністр був призначений якнайшвидше.
Равлик їде, скоро буде
Остап Семерак (міністр екологіі та природних ресурсів, 2016-2019 рр) оцінку тривалості процесу відновлення дає коротку і категоричну: «З юридично-бюрократичної (точки зору – ред.), мінімум 6 місяців».
Екс-міністр екології та природнрих ресурсів Остап Семерак оцінює терміни відновлення Мінприроди у півроку
Фахівці з БФ Екологія-Право-Людина термінів не називають, але зазначають, що кандидатуру нового міністра має запропонувати Прем’єр-міністр, а Верховна Рада цю кандидатуру має затвердити.
«Відповідно до закону України «Про центральні органи виконавчої влади» порядок призначення на посаду та звільнення з посади, припинення повноважень на посаді міністра, а також статус міністра як члена Кабінету Міністрів України, визначаються Конституцією України та Законом України “Про Кабінет Міністрів України”. Державна реєстрація міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади як юридичної особи здійснюється у триденний строк з дня набрання чинності постанови Верховної Ради України про призначення міністра», – зазначають фахівці ЕПЛ.
Усе вже підготовлено, аби було кому втілювати
Не чекаючи поки Кабмін та «Слуги народу» у парламенті розкачаються і перейдуть до конкретних кроків, громадські організації вже представляють своє бачення функцій, повноважень та структури міністерства.
Так, БФ Екологія-Право-Людина рекомендує, зокрема: «створити в Апараті Мінприроди директорат, який би відповідав за формування екопросвітницької політики держави з відповідними заходами з підвищення екосвідомості населення та рівня екологічних знань, що не знайшло свого відображення у попередній структурі міністерства».
Мріють в ЕПЛ (втім, як і багатьох інших організаціях, що неодноразово зазначалося у зверненнях, листах, виступах протягом останніх 8 років), про відновлення територіальних органів Мінприроди на рівні областей. Облуправління Мінприроди існували до 2012-13 років, але були ліквідовані Партією регіонів та її сателітами.
Не раз екологісти вимагали й повернути/відновити Державну службу заповідної справи, яка потужно працювала у складі Мінприроди до 2011 року.
«Найбільшим ударом по галузі стало скасування Державної служби заповідної справи, що відбулося у рамках адміністративної «реформи», чим майже зруйновано систему заповідної справи як таку та суттєво порушено інституційну пам’ять галузі», – написали ще у 2012 році представники доброго десятка провідних українських НГО у книзі «Льдовиковий період у заповідній справі України».
Минуло 8 років, а задача відновлення ДСЗС усе ще актуальна.
Букові ліси НПП “Гуцульщина”. Фото Олега Листопада
Але є пропозиції й зі скорочення «паршивих овець»
«Аналіз практики діяльності окремих державних підприємств, контроль за діяльністю яких здійснює Мінприроди, вказує на наявність корупційних ризиків. Зокрема, підпорядковані Мінприроди установи готують пакети документів для отримання дозволів, які видає Мінприроди, що є конфліктом інтересів. Окрім того, на практиці існує негласне правило та трапляються вимоги до осіб, які бажають отримати відповідний дозвіл від Мінприроди, що для його отримання ці особи повинні звернутися за розробкою необхідного пакету документів чи досліджень саме до підпорядкованих міністерству установ. З огляду на це доцільно ліквідувати або приватизувати НДІ “Український НДІ екологічних проблем”, ДЗ “Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління”, ДП “Центр еколого-експертної аналітики”, ДП “Біологічні ресурси України”, – зазначають експерти ЕПЛ.
Фахівці ЕПЛ мають і детальні пропозиції до структури апарату Мінприроди. В принципі непогані, але чи варто створювати окремі департаменти бухобліку, роботи з персоналом, адмінуправління, документообігу? Департамент у міністерстві – це як мінімум 20 людей. З яких третина бֹ’є байдики. Так що є пропозиція створити відділ документально-технічної підтримки, де буде і завгосп (він же – завгар), і кадровик, і головбух з касиром.
Ні – корупції, так – співпраці
Готовий пакет пропозицій щодо структури, задач, функцій тощо профільного міністерства й у Громадської ради. Ця рада існувала до серпня 2019 при Мінприроди, потім внаслідок того, що Мінприроди перейменували у Мінекоенерго, автоматично перейшла радити новому міністерству-гібриду. А ось зараз ситуація двозначна: у разі реалізації рішення уряду залишити в живих Міненерго, а Мінприроди створювати з нуля, ГромРада перейде у спадщину саме Міненерго!
Але пропозиції у представників екологічних ГО, з яких, власне і сформована Рада, усе ж варто озвучити хоча б частково, бо там не багато ні мало – сім повних сторінок.
Знищення системної корупції члени Громадської Ради називають головним принципом роботи екоміністерства.
«Це можливо лише за умов забезпечення прозорості Міністерства у взаємодії з громадськістю і зацікавленими сторонами, їх участі у прийнятті рішень, продовження реформування і вдосконалення законодавства, у першу чергу що регулює ліцензійно-дозвільну систему. Закон та зрозумілі для усіх умови прийняття рішень, належна система державного нагляду, відповідальність за порушення є запорукою позбавлення нашої держави від цього ганебного явища», – сказала GreenPost голова Громадської Ради Світлана Берзіна.
У новому міністерстві не має бути місця корупції, вважають у Громадській раді. Фото Олега Листопада
Є в пропозиціях і про реформування системи державного нагляду (контролю), і виконання Угоди про асоціацію Україна – ЄС, і ресурсоефективність, і сприяння формуванню ринку зелених товарів і послуг.
Великий блок стосується реформування екологічного податку. Українські підприємства сплачують щороку до 4,7 млрд грн екологічного податку у бюджети різних рівнів, що мають спрямовуватися на усунення першопричин екологічних проблем. Але, замість цього, вони переважно йдуть на фінансування не пов’язаних з довкіллям заходів або на заходи з низьким природоохоронним ефектом. Зараз лише 55% коштів екологічного податку спрямовуються на природоохоронні заходи за відповідними державними, регіональними чи місцевими програмами.
Ну й вже загадана вище заповідна справа. Нове Мінприроди має забезпечити розвиток природно-заповідного фонду (ПЗФ); виконання Указів Президента України (2009) про створення на базі державних резиденцій – національних природних парків «Залісся», «Білозерське», «Синєгора» та багатьох інших запланованих і запроєктованих парків та заповідників; належне управління та фінансування об’єктів ПЗФ; негайне забезпечення винесення меж в натуру (запобігання нецільового використання земель з охоронним статусом) та розробку проєктів організацій територій по існуючим об’єктам; розвиток екосистем них послуг.
Пікет під Адміністрацією президента з вимогою перетворити резиденції на повноцінні національні парки. Червень 2019. Фото Олега Листопада
«Як тільки буде призначено нового міністра, ми готові передати йому весь пакет пропозицій і підтримати методологічно та іншими способами реалізацію цих пропозицій», – додала Світлана Берзіна.
Отже – чекаємо на призначення міністра? Хто ним стане – це ще один квест від влади. Слідкуємо…
Як ми вже повідомляли, історія з “реформуванням” природоохоронного міністерства та системи охорони довкілля вже мала місце вісім років тому. У 2012 році у регіоналів, які, як і нинішня зелена монобільшість, мали фактичну владу в усіх гілках, виникла ідея змінити 19(!) природоохоронних та суміжних законів. І ця ідея була реалізована з вкрай руйнівним ефектом.
- Актуально
- Карантин закінчується, а Мінекоенерго так і не пояснило, що буде із оцінкою впливу на довкілля
- У Мінекоенерго проти відновлення імпорту електроенергії з Росії та Білорусі
- Прощавай, Мінекоенерго: реакція екоактивістів
- У парламенті запропонували інший сценарій поділу Мінекоенерго та закликали «припинити знущатися над довкіллям»
28 Травня 2020, 19:59
