Олексій Василюк, Григорій Коломіцев, Віктор Пархоменко
Пожежі в лісах є одним із найбільш відчутних та довготривалих наслідків воєнних дій. Як з погляду охорони навколишнього середовища, так і з погляду економіки. Після 2022 року, коли російська армія почала застосовувати тактику випаленої землі, знищення лісів України значно посилилося.
Слід зазначити, що пожежі, що виникають під час війни – особливий чинник воєнних впливів на довкілля. Вони можуть бути як наслідком бойових дій, і свідомо застосовуваної тактичної діяльністю військ. Вони виникають і неконтрольовано поширюються у часі та просторі як у зоні активних бойових дій, так і далеко за її межами (наприклад, на замінованих та окупованих територіях).
У цій статті наведено результати дослідження лісових пожеж на території України, проведеного авторами публікації.
Усього за два роки війни горіло 8096 км2 території України. З них 1047 км 2 склали ліси, що згоріли внаслідок воєнних дій та через неможливість українських рятувальників їх згасити.
Методологія підрахунку та результати
Для підготовки цього дослідження було отримано відомості оперативної космічної зйомки Landsat 8 Global Fires I та матеріалів дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) Terra MODIS. Зазначений масив геоданих включає інформацію про 131 498 спалахів, зафіксованих супутниками NASA в межах України в період з 22 лютого 2022 року по 22 лютого 2024 року. Тобто, за перші два роки повномасштабного вторгнення.
У середньому періодичність оновлення даних становить чотири рази на день. Орбіти двох супутників побудовані таким чином, що кожен з’являється над тією самою територією двічі за добу. Алгоритми виявлення пожеж в автоматичному режимі ґрунтуються на їх потужному випромінюванні в інфрачервоному спектрі.
На основі цих даних супутники фіксують потужні і тривалі за часом загоряння. Незважаючи на можливість стрімкого поширення пожеж, наприклад, у степовому ландшафті або в плавнях, які можуть статися між прольотами супутників, більшість спалахів триває досить довго для того, щоб бути зафіксовано.
Хоча найчастіше пожежі тривають досить довгий проміжок часу і встигають зафіксувати кошти ДЗЗ, отримані авторами дані є хоч і достовірними, але однозначно неповними і реальна площа біопалів, що вигоріли, значно більша. Як пояснюється далі, результат моделювання показує локалізацію пожеж, дозволяючи визначити постраждалі природоохоронні території, цінні біотопи тощо. Для визначення площі гарей було використано технології геопросторового моделювання. Отриманий результат має невелику похибку, але дозволяє оцінити масштаби вигоряння природних територій.
Багато слів – мало даних
На тему впливу війни на ліси України в період повномасштабного вторгнення Росії вже зараз є значна кількість публікацій як в українській пресі, так і в міжнародних виданнях. Українські політики також регулярно висловлюються на тему (принаймні, неодноразово звучали оцінки про втрату трьох мільйонів гектарів лісів), виходять і наукові публікації з першими оцінками втрат за авторством як українських учених, так і фахівців з інших держав. Інтерес українського суспільства до теми лісових пожеж породив дуже багато різноманітних статей, ріпостів та коментарів, особливо після публічних заяв Президента України, а також керівництва лісової галузі .
Наукові публікації мають значно стриманіші оцінки масштабів втрат, але їх дані також значно відрізняються. Це відбувається не тільки через відсутність точних даних, а й тому, що автори вкладають різний зміст у поняття “втрати” або “ушкодження”: від простого замінування, яке зробило ліси недоступними для господарської діяльності, до факту бойових дій на території та повного вигоряння масивів внаслідок верхових пожеж. На жаль, у більшості випадків озвучені оцінки не супроводжуються поясненням, про які саме ушкодження йдеться. Відомі лише два дуже детальні дослідження: зроблені працівниками НВП “ Білобережжя Святослава ” для Кінбурнського півострова та спеціалістами Української природоохоронної групи для Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника . Цікаво, що саме ці два локальні дослідження свідчать про справді дуже значні площі вигоряння.
Щодо інших лісових територій України, то хоч вони й сильно постраждали через пожежі, але навести точні дані щодо них складно, оскільки вони недоступні для польових досліджень через замінованість чи наближеність до зони активних бойових дій. Тому неможливо провести точне картографування постраждалих площ, включаючи, наприклад, низові пожежі, які візуально в перші місяці можуть бути непомітними з супутника або на аерофотознімках. Тож оцінка поки що можлива лише завдяки дистанційним методам. Плануючи методологію дослідження, автори спиралися на вищезгадані два випадки точного картографування, як вдалий приклад верифікації даних.
У чому особливість “військових” пожеж та як вони впливають на дику природу
Пожежа – один із найруйнівніших наслідків війни, особливо на природних територіях. Він призводить до знищення всіх живих істот, включаючи значні втрати ґрунтової фауни. Залежно від типу біотопів (екосистем) та пори року, пожежі також мають широкий спектр впливу на рослинний світ: від незначного – у разі зимових пожеж у степу та до катастрофічного – у лісах. У випадку з останніми такий вплив призводить також і до втрати лісового біотопу на тривалий період. Трав’яні біотопи відновлюються за лічені місяці. Тому оцінка впливу вигоряння стає осмисленішою, якщо її розглядати в розрізі окремо взятого типу біотопів. Наприклад, пожежі в антропогенних біотопах (скажімо, на орних землях) взагалі менш впливають на біорізноманіття і на те, чи відновиться даний біотоп після пожежі. Адже це залежить лише від того, чи фермери засіватимуть цю територію наступного року.
Також для поширення пожеж мають значення погодні умови, рівень зволоженості ґрунту та те, як давно на цій ділянці не вилучалися рослинні рештки. Так, на пасовищах та сіножаті, де постійно вилучається надлишок біомаси, або на ділянках, які регулярно вигорають, такий вплив буде незначним. Однак у лісах або інших біотопах, на яких накопичена велика кількість сухої рослинності, тривале її горіння знищить коріння, насіння трав, цибулини і бульби в грунті. А також тварин, що живуть у ньому.
Пожежі у лісах – питання особливої небезпеки
Ліси, мабуть, єдиний тип природних екосистем в Україні, в якому запобігання та гасіння пожеж є окремим напрямом роботи кількох державних органів: Державної служби надзвичайних ситуацій, лісгоспів та територіальних громад. Усі вони мають певні зобов’язання, ресурси та постійно працюють над попередженням спалахів у лісах. Зрозуміло, такий особливий статус лісів викликано їх соціальним та економічним значенням, а також, наприклад, тим, що в степовій зоні ліс повністю припиняє існувати, якщо на його території станеться пожежа.
Фактори впливу на біотопи, що виникають внаслідок бойових дій, у своїй кумулятивній дії значно ускладнюють наслідки пожеж на природних територіях, ніж якби це відбувалося у мирний час. Наприклад, перше, що сталося у дні вторгнення російських військових на територію Донбасу (як у 2014, так і у 2022 році) захоплення всіх доступних окупантам адміністративних установ із подальшою паралізацією їхньої роботи. Це позначилося на роботі пожежних служб.
Так, окупація східних областей України у 2014 році супроводжувалася не лише захопленням приміщень українських державних організацій, а й їхнього майна. З цієї причини всю пожежну техніку, яка перебувала на окупованих територіях, було вилучено та задіяно у військових цілях проти України. Ще на тому етапі війни стало зрозуміло, що пожежі у лісах займають особливе місце серед чинників негативного впливу воєнних дій на екосистеми.
За нормальних умов, тобто у мирний час, спалах у лісах оперативно гасили та підрозділи ДСНС (державна служба надзвичайної ситуації) та працівники лісгоспів.
Але в умовах активних військових дій, або після них, коли територія залишається замінованою, а пожежну техніку розкрадено – організувати гасіння пожеж неможливо.
Сприяють спалахам вибухи військової техніки та боєкомплектів, а також використовуваних російськими військами запальних боєприпасів.
Значно ускладнюють ситуацію особливості лісових екосистем, характерних для степової зони України. У цьому регіоні представлений широкий спектр степових біотопів, заплав річок і байракових лісів, в яких домінують різні види дерев (у всіх випадках це широколистяні ліси), а також “крейдові бори”, що охороняються на європейському рівні – біотопи, що підпадає під охорону відповідно до Бернської. конвенцією про збереження європейської дикої природи та природного довкілля. Проте за показниками займаних площ домінують штучні соснові насадження на пісках у долині річки Сіверський Донець та інших частинах області. І лише небагато лісів є штучними насадженнями листяних дерев, переважно чужорідних інвазивних видів, таких як робінія або акація біла.
Саме соснові ліси степової зони є найбільш пожежонебезпечною категорією лісів України – вони найлегше спалахують, а наслідки таких пожеж найбільш руйнівні. В умовах відсутності можливості загасити пожежі, вони вільно поширюються лісовими масивами в підвітряну сторону аж до завершення цілісної ділянки лісу або до водних перешкод. Без участі людини згасити їх можуть хіба що дощі.
Що стосується штучних соснових борів, то вони є не лише особливою категорією пожежонебезпечних лісів, а й швидко руйнуються, навіть частково пошкодженими. Поверхнева коренева система сосни вимагає хорошого зволоження ґрунту, тому втрата цілісності лісовим масивом призводить до попадання прямих сонячних променів на ґрунт і швидкого її висихання, що стає причиною ослаблення та усихання сосен і в результаті – збільшення пожежонебезпечності пошкодженого лісового масиву.
Враховуючи, що основні масиви лісів у межах бойової зони – це штучні насадження на місці піщаних терас, що утворилися в постльодовикові періоди, ґрунти після вигоряння оголюються і стають доступними для ерозії.
Важливо, що йдеться про степову зону, яка характеризується континентальним кліматом – посушливим та спекотним літом та холодним зимою. У нинішніх кліматичних умовах створення нових лісів у цій зоні дуже ускладнене. Молоді лісові культури погано приживаються, і вже першого року після посадки гине більше половини саджанців. Це означає, що на сьогоднішній день посадити нові ліси у степовій зоні майже неможливо. Отже, втрата штучних соснових лісів унаслідок пожеж у межах степової зони практично гарантовано веде до неможливості відновити ці ліси у майбутньому.
Варто зазначити, що історично насадження лісів у степовій зоні здійснювалося для створення ділянок із сприятливим мікрокліматом для життя людей. Більшість лісів навколо населених пунктів створено в минулому з метою формування більш вологого та прохолодного клімату порівняно із природним у степовій зоні. Тому втрата лісів неминуче стає причиною погіршення умов життя населення, яке вже кілька поколінь існувало на цій території в умовах безперервного постачання вологою, прохолодою та зменшення інтенсивності вітрів завдяки лісовим масивам .
У той же час на досліджуваній території збереглися природні байрачні широколистяні ліси (у степовій зоні такі ліси займають глибокі яри та ущелини, формуючи під кронами досить вологий мікроклімат, що дозволяє рости повноцінним дорослим деревам), що є “комірками” лісового біоразу. Створюючи штучні лісові насадження, лісогосподарські підприємства нерідко розміщували їх поряд із природними байрачними лісами. Робилося це з метою використовувати природну вологість та тіні існуючих лісів для молодих штучних лісонасаджень. З цієї причини сьогодні природні байрачні ліси та штучні соснові лісові насадження нерідко утворюють суцільні лісові масиви. Тому пожежі, що легко розповсюджуються в штучних соснових насадженнях, призводять також до знищення природних широколистяних лісів.
Ушкодження штучно створених лісів спричиняють чималу економічну шкоду для регіону, тоді як знищення природних байракових лісів є істотним фактором впливу на біорізноманіття. Адже лісові види “розселяються” у східних областях на порівняно невеликих за площею територіях.
Слід зазначити, що, наприклад, ліси долини річки Сіверський Донець були місцем зосередження основного угруповання денних хижих птахів України. Більшість хижих птахів перебувають під охороною як на національному рівні, так і в рамках виконання Україною міжнародних угод. В даний час більшість птахів перемістилися в інші регіони Європи із зони пожеж та активних бойових дій, яка якраз простяглася вздовж долини Сіверського Дінця.
Лісові пожежі та радіація
Як відомо, у 2022 році вторгнення російських військ в Україну мало один із найважливіших напрямків – наступ на Київ через зону відчуження Чорнобильської АЕС. На той час вийшло багато публікацій , присвячених саме радіаційним загрозам, викликаним вторгненням і базуванням російських військ на забруднених радіацією землях. Однак ці події супроводжувалися також пожежами у лісах, погасити які вже тоді не було жодної можливості. Тут важливо відзначити, що відсутність доріг у більшій частині зони відчуження не дозволяла гасити тут пожежі й у довоєнні роки. Тому короткий період окупації цієї території коштував Україні 22 000 га згорілих лісів .
Внаслідок пожеж в атмосферу масово потрапляють продукти горіння, що ставить під загрозу ефективне виконання зоною відчуження бар’єрної функції щодо запобігання повторному перенесенню радіоактивних частинок. Іншими словами, саме такі пожежі зараз є справді вагомим шляхом винесення радіації за межі зони відчуження та перенесення її на великі відстані.
Дослідження авторами викликаних війною пожеж у лісах України
Вперше дослідження наслідків пожеж, викликаних воєнними діями, автори розпочали ще 2014 року, коли російські війська захопили частину території Донбасу. Військові дії у період 2014-2021 років. хоч і були значно менш масштабними, ніж вторгнення 2022 року, торкнулися переважно якраз природних екосистем, а не інфраструктури та населених пунктів. Вже за повномасштабного вторгнення тактика “випаленої землі” зосередила увагу російських військ цілеспрямованому знищенні населених пунктів. Тому під час першої фази війни, починаючи з 2014 року, принаймні у відсотковому співвідношенні, втрати природних екосистем на Східній Україні були можливо навіть більшими, ніж зараз, коли триває повномасштабна війна.
Саме в цей період деякі особливо цінні території природно-заповідного фонду постраждали вперше за багато десятиліть. Наприклад, лісові пожежі вперше з 1920-х сталися на ділянках національного парку “Святі гори”, а саме на території “Маяцької Дачі” та “Гори Артема”, що охороняються з 1927 року, а також у відділеннях Українського степового природного заповідника “Крейдяна флора” та “Хомутівський степ”, що знаходиться під особливо строгим режимом природоохорони з 1926 року.
Сам факт цих пожеж означає втрату цінності, заради якої ці природоохоронні території так довго оберігалися від будь-яких негативних впливів людини, залишаючись прикладом дикої природи.
Також і в Луганській області ще у 2014-2017 роках фактично повністю вигоріло відділення Луганського природного заповідника “Провальський степ”. Практично повністю було знищено вогнем та центральне відділення “Північно-Донецьке”, розміщене у заплаві річки Сіверський Донець. До цього вищезгадані території за час спостереження ніколи не страждали.
В інших регіонах України, в які війна прийшла вже у 2022 році, склалася аналогічна ситуація: потужні пожежі зашкодили Чорноморський біосферний заповідник , біосферний заповідник “Асканія-Нова” та всі національні природні парки півдня України. А, наприклад, у НВП “Джарилгацький” згоріла у 2023 році практично вся сухопутна частина.
Важливо підкреслити, що вогнем були пошкоджені всі найважливіші природоохоронні території в межах зони, охопленої війною.
На жаль, під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році після переходу бойових дій до позиційного протистояння, як застосування російськими військами тактики “випаленої землі”, призвели до значного збільшення втрат природних екосистем від пожеж, оскільки інтенсивність обстрілів на одиницю площі значно зросла.
Станом на початок березня 2024 року, за даними DeepStateUA , звільнено 7.2% площі України, 18%, як і раніше, перебуває під окупацією. Статичні відомості про площі пожеж, представлені у цій статті, стосуються лише цих частин України.
За 10 років війни Росія вчинила в Україні дії, які найкраще відповідають поняттю екоцид і найбільш очевидно це можна побачити саме у разі лісових пожеж. Розглянуті авторами лісові пожежі внаслідок війни – це лише одна з багатьох ланок її екологічних наслідків для природи України.
