Швеція: три «стовпи» лісової політики

Екологічна, економічна та соціальна стійкість скандинавської країни.

Завдання шведського лісового сектору – управляти лісом, щоб усі види лісового ландшафту могли виживати і процвітати. Піклуючись про управління лісом, у Швеції створюються умови, що сприяють його збереженню. Стале лісове господарство забезпечує довгострокову доступність відновлюваних ресурсів, захищає біорізноманіття і допомагає боротися з глобальним потеплінням, не обмежуючи права лісовласників.

Стале лісове господарство

Визначення сталого управління лісового господарства було прийнято продовольчою і сільськогосподарською організацією Об’єднаних Націй (FAO) і організацією Forest Europe (загальноєвропейське співробітництво по лісах, частиною якого є Швеція). Згідно з ним, це управління лісами відбувається таким чином і з такою швидкістю, щоб зберегти їх біорізноманіття, продуктивність, здатність до відновлення, життєздатність і їхній потенціал нині і в майбутньому, враховуючи відповідні екологічні, економічні й соціальні функції, на місцевому, національному та глобальному рівнях.

Швеція – країна, в якій переважають ліси. На її частку припадає трохи менше 1% світових площ лісів і 10% світового експорту пиломатеріалів. Менше, ніж за 100 років лісові активи Швеції збільшилися вдвічі: кількість лісу постійно зростає з року в рік, а загальний обсяг деревини становить понад 3 млрд кубометрів. Сьогодні ліс вкриває приблизно 70% території країни, займаючи площу понад 28 млн га, в основному це хвойні породи, а листяний ліс переважає тільки на крайньому півдні. Близько половини лісів Швеції перебувають у приватній власності.

Лісове господарство Швеції засноване на законах про лісовідновлення, управління і охорону природи в поєднанні з прибутковою лісовою промисловістю, яка дозволяє лісовласникам заробляти за рахунок лісових володінь. Від усієї площі шведських лісів майже 23 млн га становлять продуктивні лісові угіддя, а експортна вартість лісових товарів становить близько 12 млрд євро. Щорічно лісові масиви Швеції виробляють близько 121 млн кубометрів деревини. З лісу, вирубаного в Швеції, 45% йде на пиломатеріали, 45% – у целюлозну промисловість, а решта – на інші потреби.

Стійкість лісового господарства заохочується і контролюється державою. Рекомендації щодо ведення лісового господарства описують методи сталого управління лісами, за допомогою яких лісовласники можуть досягати своїх цілей. Крім того, лісовласники можуть, при бажанні, подати заявку на отримання лісового сертифіката, критерії якого встановлюють вимоги до управління і використання лісу. Варто відзначити, що сталість лісового господарства Швеції оцінюється і контролюється на основі загальноєвропейських критеріїв й індикаторів. Разом з тим, у країні діє національна оцінка лісів, яка являє собою систему відстеження лісів і лісових ресурсів та містить різноманітну інформацію щодо їх стану всіма регіонами. Сталість шведської моделі лісового господарства заснована на трьох стовпах: екологічної, економічної та соціальної стійкості.

Екологічна стійкість

Екологічно стійке лісове господарство забезпечує довгострокову доступність відновлюваних ресурсів, захищає біорізноманіття і допомагає боротися з глобальним потеплінням. Саме тому, турбота про навколишнє природне середовище є пріоритетом для шведської лісової промисловості. Сировина з відповідально вирощуваних лісів використовується для виробництва продуктів і енергії, причому використовується все – як деревина, так і її відходи. Продукція переробляється або як матеріал, або як біоенергетика.

У Швеції між лісовим сектором і екологічним рухом уже давно ведеться дискусія про те, які лісові площі слід використовувати, а які – зберегти. Офіційні дані Статистичного управління Швеції показують, що близько 27% усіх лісових масивів звільнені від управління. Ця цифра включає офіційно охоронювані лісові масиви, такі, як: заповідники, добровільно відведені території за ініціативи і за рахунок землевласника, а також існуючі природні території і низькопродуктивні лісові масиви. Багато захисників виступають за виключення більшої кількості лісу з виробництва деревини: існує певний конфлікт цілей між виключенням більшої кількості лісів із активних лісозаготівель заради збереження довкілля і більш активним використанням лісу заради клімату і біоекономіки. Для вирішення цієї проблеми ведеться довірчий діалог між політиками і лісовласниками. Саме лісовласники вирішують, як їхній ліс буде використовуватися для досягнення різних цілей.

Відповідно до Закону Швеції «Про лісове господарство» вирубані дерева завжди повинні бути відновлені новим лісом, зазвичай, з розрахунку 2–3 нових на кожне зрубане. Іншими ключовими аспектами є посадка правильних дерев у правильному місці: види, які підходять для конкретної території і кліматичної зони. Як показують дослідження шведських учених, зростання і життєздатність лісів можна підвищити, для цього є достатній потенціал. А селекція дерев дає можливість вирощувати їх більш стійкими до зміни клімату і саме такі види планується використовувати в першу чергу.

Соціальна стійкість

Соціальна стійкість означає, що вигоди, які шведські ліси приносять суспільству, повинні зберігатися і надалі. Лісова галузь несе значну соціальну відповідальність, перш за все, як великий роботодавець – її частка становить 9–12% від загальної зайнятості працездатного населення країни. В багатьох регіонах Швеції лісова галузь є життєво важливим центром місцевої громади. Інші аспекти соціальної стійкості галузі пов’язані, наприклад, із зусиллями з перетворення лісу у важливе місце для відпочинку громадян на природі.

У Швеції існує багато видів лісів, що охороняються. На даний час у країні 29 національних парків, більше 4100 природних заповідників, понад 7500 зон охорони біотопів і 5000 природоохоронних угідь.

За законодавством лісовласники, при здійсненні рубок, зобов’язані не лише зберігати цінні дерева і гаї, уникати пошкодження ґрунту (особливо поблизу води), а також враховувати соціальні цінності лісового ландшафту. Між тим, згідно з дослідженням некомерційного фонду Skogssallskapet, який займається стійким розвитком лісових земель, у багатьох випадках приватні лісовласники не знайомі з терміном «соціальні цінності», а, скоріше, вважають це чимось само собою зрозумілим, невід’ємною частиною свого життя у своїй місцевості. Їх визначення соціальних цінностей лісу, в першу чергу, засноване на рекреаційних можливостях, таких, як: полювання, риболовля, збір ягід і грибів.

Економічна стійкість

Економічна стійкість означає, що життєздатність, продуктивність і прибутковість лісів також зберігаються у довгостроковій перспективі. В Швеції вважають, що ліс слід використовувати відповідально і прибутково, завжди створюючи конкурентоспроможність і підвищуючи цінність для майбутніх поколінь. Крім того, керуючись баченням, що лісова галузь є рушійною силою зростання світової біоекономіки, сьогодні її учасники прагнуть працювати над стійким економічним зростанням на основі відновлюваних біоматеріалів.

Головна мета лісової промисловості – отримувати прибуток від лісу таким чином, щоб гарантувати, що всі види в лісовому ландшафті можуть жити далі. Тому, великі лісовласники і галузь у цілому ведуть активну природоохоронну діяльність на основі загальних керівних принципів сталого управління лісами. При цьому, добровільна природоохоронна діяльність є природною відправною точкою для учасників лісової галузі Швеції, тому вони демонструють навіть більш глибоку повагу до природних цінностей, ніж того вимагає Закон Швеції про лісове господарство. Наприклад, вони прагнуть зберегти існуючі природні цінності при рубках головного користування, управлінні молодими лісами і проріджуванні деревостанів. З метою постійного вдосконалення лісопромислові компанії активно відстежують і оцінюють свою природоохоронну діяльність на основі ряду показників. Багато компаній проводять щорічні незалежні перевірки якості їх екологічних заходів, результати яких використовуються для навчання персоналу, поліпшення роботи з підрядниками і споживачами.

Зусилля щодо забезпечення відповідального ведення лісового господарства в рамках систем сертифікації FSC і PEFC також підвищують рівень амбіцій в природоохоронній діяльності. Сьогодні приблизно 60% всіх лісових угідь Швеції сертифіковано – це дуже високий показник у міжнародному масштабі. Сертифіковані лісокористувачі створюють на своїх землях природоохоронні й захисні зони. Вони також захищають репрезентативні зразки існуючих екосистем у межах ландшафту в їх природному стані.

Україна-Швеція

В Україні про шведську систему ведення лісового господарства знають давно і намагаються використовувати у межах можливого. Так, наприкінці 90-х був запущений українсько-шведський проєкт «Стратегічний план розвитку лісового сектору України», який поклав початок розробки національних стандартів сталого управління лісовим господарством.

Згодом проєкт трансформувався у кілька автономних напрямків із конкретних проблем галузі: сертифікація, інвентаризація, лісовідновлення, лісова статистика, планування, облік тощо і отримав нову назву «Підтримка програми реформування лісового сектору України». У рамках проєкту фахівці лісової галузі та дотичні до неї науковці здійснювали поїздки з метою ознайомлення з роботою своїх колег, навчання і набуття досвіду ведення лісового господарства до Польщі, Німеччини, Швеції й інших європейських країн, де впроваджені й діють принципи сталого лісокористування.

Слід зазначити, що в рамках українсько-шведського проєкту також пропонувалися варіанти кардинальної зміни структури управління лісовим господарством, зокрема, розмежування господарських і контрольних функцій держави, поділу лісів на категорії (рентабельні, збиткові тощо). Однак, у силу різних причин, не всі напрацювання вдалося реалізувати на практиці. Попри те, шведський досвід ведення лісового господарства в тій чи іншій формі використовується в Україні й сьогодні. Так, нещодавно, до Дня працівника лісу на Львівщині було відкрито перший в Україні інноваційний лісорозсадницький комплекс, де за сучасними шведськими технологіями вирощуватимуть сіянці лісових порід для відновлення Карпат та лісів рівнинної частини.

Повертаючись до глобальної проблеми сталого лісокористування зазначимо, що воно не є статичним явищем. Скоріше, це процес, в якому як терміни, так і методи знаходяться у постійному розвитку, в залежності від того, як змінюється світ навколо. Абсолютних величин не існує, але існує безліч змінних. Виробництво деревини не обов’язково повинно бути на шкоду її збереженню: має мати місце і те, і інше. Це підтверджується прикладом шведського лісокористування, де намагаються дотримуватися розумного балансу між потребами промисловості, збереженням біорізноманіття і лісових екосистем.

Олександр ВИНОГРАДСЬКИЙ,
“Лісовий і мисливський журнал”